😲У ваших батьків чи бабусь-дідусів були вдома схожі килими? Скоріше за все, так. Впізнали?
Це Глинянський килим, його нещодавно було внесено до нематеріальної культурної спадщини України.
Назва міста Глиняни на Львівщині, як твердять народні перекази, походить від слова «глина» — бо саме з неї будувалися хати. Місто отримало Маґдебурзьке право у XIV сторіччі та довгі роки було важливим торговельним вузлом. 1885 року тут було створено Ткацьке товариство і ткацьку школу, а в 1921 році колишній бурґомістр Глинян Михайло Хамула відкрив ткацьку фабрику.
Візерунки для килимів малювали українські художники-модерністи, тож вироби набули великої популярності не лише на місцевих ринках.
У 1939 році фабрики Глинян націоналізували і створили килимову фабрику «Визволення», а після Другої світової війни перейменували на Глинянську фабрику художніх виробів «Перемога». За радянських часів збільшувались обсяги виробництва, але було знищено довоєнну традицію килимарства, тож фабрика випускала килими з простими візерунками, які були легкі у виконанні.
У 1991 році фабрика у Глинянах була приватизована і отримала назву «Глинянські килими». Але підприємство не розвивалось і всередині 90-х років закрилось, тож у Глинянах перестали ткати. Та в місцевих музейників є плани відновити давнє ремесло.
На фото — майстер килимарства Василь Карась, який у 1952–91 роках працював художником на Глинянській фабриці художніх виробів, створював килими і килимові вироби, використовуючи традиційні прикарпатські орнаментальні мотиви малюнка.
Фото — Національний музей українського народного декоративного мистецтва.
Підтримати МАЯК:Patreon | Банка Monobank | PayPal: info@mayak.org.ua
