сьогодні вперше наснився втрачений дім. як ми приїхали туди з мамою, по дорозі обговорюючи улюблену погоду. виявилось, що в нас обох найулюбленіша одна й та ж – мряка і туман, за яким не видно горизонту. і от ми приїжджаємо додому, а там саме така погода. і ми обіймаємось, ідемо до лісу і мати каже, як чудово було б приїхати сюди знову. і я плачу. плачу від того, як би я хотіла приїхати сюди знову.