звичайно! це ж найчастіший запит, від нього є куди танцювати) це певний феномен, якщо ви утримуєтесь від терапії, чекаючи, поки не сформулюється запит. часто так буває в людей, які звикли до того, що від них завжди щось потребують – бути кимось, обслуговувати чиїсь потреби, виправдовувати чиїсь очікування. тоді буває складно повірити у (і дозволити собі) наявність простору, де ви можете прийти і просто бути. не складати окремі думки в щось приємне і чітке чужому вуху, не здаватися кращим. складно повірити, що цього може бути достатньо. в таких випадках сама наявність терапії вже стає цілющою незважаючи на процеси, які там відбуваються)