ладно, раз уж ми з вами (ми – Ірина Маковецька) тут разоткровєннічалісь, то я вам от шо скажу: я іноді дуже втомлююся від того, шоб бути «нєканоном». ну типу, камон, я хочу вже просто жить спокійне життя, нєвисовивацца, розставляти приорітети так, щоб середньої європейської, скажемо, зарплати мені вистачало на все. але ж нє, колись в один вельми тяжкий момент мого дитинства на світ з’явилася нарцисична частина мене, яка все життя мене захищала, але був нюанс ))) обслуговувати її буває дуже дорого і дуже виснажливо. я навчилась це перетворювати на ресурс і не вмирати від цієї гонки, але ж оце ядро не змінюється і нікуди не дінеться. мені іноді дуже б хотілося бути людиною, яка чесно може сказати, що не в грошах щастя.