за останні пару днів з тілесних груп пішло декілька учасників, то я хочу тут залишити нотатку про цей феномен. не про вихід з груп – то є рішення, абсолютно правильне для кожної людини, яка відчуває себе та знає, що наразі їй так комфортно, я це поважаю та захоплююся навичкою не терпіти та не вмовляти себе. але є цікавий феномен саме в тому, що жодна з учасниць не пише мені. при цьому пише в службу підтримки (яка займається тільки технічними питаннями) і в різних формах повідомляє про призупинення участі та, логічно, наступних платежів. не буду зараз зайвий раз зупинятись на тому, як саме люди відносяться до чогось, за що вони сплачують по відчуттях дуже мало і мають можливість сплатити колись потім, я не про це прийшла писати. суть в тому, що вони пишуть у службу підтримки причини, з яких ідуть. там багато нерозуміння деяких процесів, інколи – претензії до мене, інколи – просто бажання, аби щось на групах було інакше. і мені з цим цілком окей, кожен з нас заходить у якись процес із своїми очікуваннями, але мені дивно, що вони жодного разу не писали мені із питанням чи проханням щось змінити. не факт, що воно б спрацювало, але ж, але ж. навіть не прощаються у загальному чаті. просто цікаво, що групові процеси, навіть рішення їх завершити, дуже сильно відображає нас у житті. не виключаю, що хтось продовжує терпіти, бо сплатив вже всю суму разом. знаю, що хтось іде, бо просто не стягує по силах такий процес, і там нема претензій, а є тільки взаємна повага. бачу, що виходить учасниця з груп із великою образою на мене, тримаючи її у собі, перечепившись через якусь фразу в моєму телеграм каналі. але кожного разу радію з приводу того, що хтось обирає той вихід, який йому зараз найважливіший. а наші групи звужуються та прощаються із людьми, які зараз не стягують відверту комунікацію.