такий цінний момент вдячности - просто в секунду часу, в перерві робочій, зловила себе на тому, що те, що робить Ліля Кадацька – цінно, важливо, глибоко і неймовірно майстерно, але більше не про мене. насправді, давно вже не про мене. але зараз тільки відслідкувала – ніби щось спільне і було в практиках, та і я свого часу багато чому навчилась, багато кутів згладила собі через її тексти. і тепер читаю, а воно не відгукується. і нічо, і жива, і Ліля наче не страждає від зменшення гарних людей навколо, і як вона сама каже, «не из-за чего так меняться в лице») це мені там хтось приходив казать, шо я у Лілі вкрала там шось, чи назву, чи опис практики, бог його розбере. я дуже давно відписалася від неї і не знала, шо там таке відбувається, а тут зайшла подивитись. шо, в неї там теж був Самайн, як і у всих нас, вони там свої втрати проживали, своє горювали)