Я теж спала отак біля гобелена на якому був чудний ліс з оленями. Одіяло було важке, а хата вночі дуже бистро холодніла. І оце важке одіяло довго нагрівалося, і ти так дмухав-дмухав теплом поки не втрачав усі сили і засинав крепким сном. А було таке шо бабуся надмухає і нагріє завчасно. Вночі я дуже боялась прокидатись, бо завжди лякали лиця з портретів. Тут дід, тут баба, тут бабине весілля, тут покуть з іконами. Вони еслі чесно були як живі-живезні, але мовчазні не пообщаєшся. Фото з інтернетів.