Терапевтична казка Казка про брата і сестру, які постійно сварилися і билися. Жила собі у лісі чудова сімья їжачків. Мама, тато, синок Пих і донечка Жужа. Батьки дуже любили своїх діточок, але ті постійно сварилися і билися один з одним. Тоді вирішили батьки допомогти їм потоваришувати. І відправили їх до лісу, по гриби. Тільки дали один кошик на двох. Дивишся і потоваришують за спільною справою. Адже скоро зима, треба розуміти відповідальність. Після того як випаде сніг, їсти буде нічого. Ось і намагалися запасти напівроку вперед. Йшли Пих і Жужа по лісу та й натрапили на поляну, усіяну грибочками. То тут шляпка, то там. Стали вони збирати гриби в свій кошик. Бистро назбирали і залишилось місце для одного грибочка. - Мій останній покладемо!Ось тут який біля мене білий гриб росте! - закричав Пих, коли Жужа зірвала великий підберезовик і потягнулась до кошика, щоб покласти його. - Ще чого, хто в кошик поклав перший, того і місце, - відповіла сестричка і показала братику язика. Довелося залишити білий гриб на поляні. Тоді Пих запропонував: - Давай Жужа, ти спочатку понесеш кошик, а потім я, ближче до дому. - І чого це?! Кошик важкий. Я зараз понесу, а ти потім до мами з татом з повним пошиком побіжиш. І будеш хвалитися, який ти молодець! - А тут і хвалитися нічого. Я і так більше грибів назбирав. - Може і більше, але мої гриби усі великі, гарненькі.... - далі вона продовжити не змогла, бо Пих її боляче стукнув. Від удару кошик з грибами перевернувся, і всі вони розсипались по траві. Деякі зломалися і пом"ялися. - Ну от! Подивись що ти накоїла! - сердито сказав Пих. - Збирай давай, що уцеліло і підемо! - відповіла сестра. На наступних день Пиха і Жужу батьки відправили по ягоди. І знову дали один кошик. Але їжачки знов посварились. Ягоди всі розсипались і пом"ялись. До дому вони нічого не принесли. Мама з татом були дуже засмучені. У них ніяк не виходило помирити дітей. "Їжачки, ви наші дітки. Рідні братик і сестричка. Хто може буди найріднішим на світі, ніж ви! Ми вас дуже любимо, поважаємо. Від того хто принесе більше, або меньше ягід чи грибів, любити вас не перестанемо. Адже ви працювали для спільної справи." Пих і Жужа лише скоса подивилися один на одного. На вулиці стало холодно. В повітрі кружляли поодинокі сніжинки. Родині їжачків прийшов час лягати в сплячку. Вони залізли в підготовленну норку і почали влаштовуватися на довгу зиму. Але брат і сестра ніяк не могли знайти собі місце. То лапки Пиха заважали Жужі, то колючки Жужи заважали Пиху.... дойшло до того, що вони побилися. А оскільки хатинка не така і велика, вона розвалилася... - Що ж ви накоїли? Як нам тепер буди? Де зимувати? - заплакала мама-їжиха. Тато дуже суворо подивився на дітей. Природа ніби змилувалась і дала ще трошки часу на підготовку до сплячки. В небі з"явилось сонечко і стало тепло. Родина їжачків не стала гаяти часу і взялася за роботу. Пих і Жужа не сварилися. Вони дружньо носили гілочки та листя в нірку, допомогали один одному. Тато з мамою здивувалися такому єднанню, бо вже втратили надію на їх примирення. Незабаром хатинка була готова, а родина їжачків була врятована. Ажде без теплого притулка родина могла загинути зимою. С тих пір брата с сестрою ніби підмінили, вони стали дружні і з усім допомогали один одному. Їжачки зрозуміли, що сварики та бійки можуть призвести до погоних наслідків. А ви, друзі, сваритесь зі своїми братами та сестрами?