Отже, навіщо Україні перейменовувати Росію на Московію: 5 головних причин. Широке використання назви Московія, звісно, не знімає питання агресивності політики та імперських амбіцій Кремля. Але в той же час, це вирішує інше колосальне завдання, ламаючи імперську ідентичність, що склалася, при повній відсутності підстав для формування єдиної національної ідентичності в існуючих (на даний момент) державних кордонах сучасної Росії. А це призведе до найпотужніших тектонічних зрушень в соціально-економічній та політичній сфері РФ із величезним руйнівним эфектом. Напрошується якась яскрава алегорія… наприклад, пам'ятаєте міфічний смертельний удар п'яти кроків, добре відомий більшості шанувальників творчості Квентіна Тарантіно? Так, у його фільмі «Вбити Білла 2» головна героїня (Беатрікс Кідо) за допомогою такого “секретного прийому” - з п'яти точкових ударів, після яких жертва, зробивши п'ять кроків, помирає від розриву серця - вбиває свого головного ворога, колишнього боса та коханця (Білла). Якщо так зване «перейменування» буде реалізовано не просто як ухвалення чергового документа у вигляді акта РНБО чи Верховної Ради, а як комплекс заходів щодо глибокої та системної інтеграції нових символів, термінів та найменувань у світовий інформаційний простір, то це стане наймогутнішою зброєю, яка перенаправлятиме агресивну енергію Кремля із зовнішніх цілей на внутрішні. А саме це і є ключовим питанням системи безпеки України, як на сьогодні, так і на довгі роки після закінчення війни. Перейменування Росії на Московію - це не помста, не акт образи і не зброя проти російського населення чи будь-яких народів, які населяють сучасну РФ. Це удар по імперській моделі Росії, результатом якого (якщо все робити правильно) стануть наступні п'ять кроків. КРОК ПЕРШИЙ: це вибиває з-під ніг Російської Федерації її історичну опору у вигляді Русі. А разом із цим деміфілогізує всю цю локшину, що століттями накручували на вуха європейців, про «єдиний народ», виводячи на поверхню одну просту думку: немає і ніколи не було ніякого єдиного народу. Є захоплення територій, що супроводжується насильством над народами, які поневолюються, і присвоєнням їх культурної та матеріальної спадщини. КРОК ДРУГИЙ: це маркує цивілізаційну інакшість московитів, які колись перейменували себе на “русских”, оскільки відриває їх від культурної та політичної спадщини Русі, міцно пов'язаної з цивілізацією Заходу. До речі, найкраще про це сказав не хто інший, як Карл Маркс: «Колискою Московії було криваве болото монгольського рабства, а не сувора слава епохи норманів. А сучасна Росія є нічим іншим, як перетворена Московія». (Карл Маркс «Викриття дипломатичної історії XVIII століття») КРОК ТРЕТІЙ: це відповідає на запитання про те, хто первинний, хто вторинний в історичному сенсі. Київ, як політичний центр первинний. Москва – вторинна. Крапка. КРОК ЧЕТВЕРТИЙ: викриття та осучаснення історичного факту перейменування Московії на «Россию», яка згодом стала Російською Імперією, допомагає сучасникам зрозуміти, що саме сталося в тому далекому минулому. Це як нова тимчасова гілка з фільму «Назад у майбутнє», де певне втручання у минуле змінило просторово-часовий континуум, створивши альтернативну реальність після того, як Біфф краде Альманах із підсумками спортивних змагань, який Марті привіз з майбутнього. В результаті цього, в тій альтернативній реальності Біфф стає мільярдером і одружується з матір'ю Марті, вбиваючи його батька… У даному ж випадку - в далекому минулому відбулася низка політичних подій, що завершилися перейменуванням Московії в Російську Імперію, внаслідок чого виникла альтернативна політична реальність, де "Великая Россия" бере початок свого існування в часі і в просторі з території Давньої Русі (включаючи Київ), а сам Київ - це лише древня столиця "Русі", історичний центр, що перемістився звідти спочатку до Москви, а потім до Санкт-Петербурга. Усвідомлення факту підміни дозволяє усунути відхилення лінії часу, повертаючи колесо історії на круги своя: де Московія - це не політичний і культурний наступник Русі, а анти-Русь.