Я не зовсім згоден з використанням деяких ключових понять, особливо щодо ототожнення «держави" та "влади". Це не ДЕРЖАВА не впоралася, наприклад, з оборонною функцією (насправді набагато ще з чим!), а ВЛАДА. "Влада" та "держава" це зовсім не однакові поняття, і я впевнений, що більшість це добре розуміє, але у підсвідомості багатьох українців влада і держава (особливо у внутрішній дискусії) дуже часто ототожнюються, сприямаються як чужорідне тіло або навіть як щось окупаціне... і зрозуміло чому. На щастя, у зовнішній дискусії цього ефекту вже майже нема, навіть на побутовому рівні. Особливо коли є наглядне порівняння, яке виникло під час війни: реальна окупаційна влада, яка діє на територіях захоплених ворогом, та українська влада, яка не перестає бути мішенню для внутрішньої критики, навіть на деокупованих територіях, але вона НАША, вона СВОЯ. Що важливо: влада і держава - це не одне й те саме, але ще починаючи з 1991 (і, зрозуміло, значно раніше) влада монополізувала державу, тому вона і спримається як одне ціле. Громадянського суспільства в Україні до певного часу не існівало. Згодом воно почало свій розвиток, з кожним кроком зіштовхуючись зі спротивом з боку цього двуєдиного монстру "влада-держава". Далі воно навіть навчилося зносити будь-яку «злочинну» владу, але не навчилося її утримувати. Чому? Все дуже просто. Тому що громадянське суспільство ще не навчилося створювати власні інститути, які б мали свої власні структурні та організайні форми, незалежні від старої владної конструкції. Саме з цієї причини виникають дивовижні альянси між представниками громадянського суспільства та тимчасовими аутсадеами старої системи під час наших недавніх революцій, включаючи олігархів та колишніх посадовців: перші надають революційний драйв та людський ресурс, другі - гроші, ЗМІ, зв'язкі, матеріальні ресурси, без яких революція захлинається. Але як тільки хтось новий потрапляє до влади, він окунається в теплу ванну монополії, з якої він вже ніколи не вийде, навіть якщо він свтий. Тобто, ключовим питанням для розуміння ситуації в Україні є усвідомлення та визначення саме цього: 1) влада та держава - це не одне й те саме: по-перше, сама влада потребує більш чіткого та логічного розподілення на гілки; по-друге, «держава» - це не тільки «влада + опозиція», а значно складніша формула, яка пов'язана не тількти з механізмами реалізацією влади, але й з багато чим іншим; 2) влада моноползувала державу - і саме це є першоджерелом ризиків системної коррупції, низької якості «держаних сервісів» та можливостей маніпулювання «уподобаннями виборців» навіть без суттєвих порушень виборчого законодавства; і 3) головною метою громадянського суспільства має бути не тільки як взяти владу (це питання окремих политичних сил, які стоять на його плечах) і навіть не утримання чи контроль за владою (це лише проміжна ціль!), а остаточне знищення монополії «влади» на «державу» (Моя відповідь на один комент до мого тексту в ФБ)