​Друзі, набираючи код в сучасному середовищі розробки, з предкомпіляцією коду та іншими корисними функціями, чи задумувались ви, як програмували раніше? Люди, які мали справу з обчислювальною технікою півсторіччя тому скажуть - користувались перфокартами. Давайте подивимося, що це таке, та як вони працювали👇🏻 ☺️Перфокарта - носій інформації з тонкого картону, який представляє інформацію наявністю чи відсутністю отворів у певних місцях. Свою найбільшу популярність отримали у другій половині минулого сторіччя, де їх активно використовували для вводу та зберігання даних в системах автоматизованої обробки інформації. 📅Технологія перфокарт дуже давня. Ще у 1804 році їх почали використовувати для ткацьких станків, щоб керувати узорами на тканинах. Ближче до середини 19 сторіччя їх вже застосовували в перших "інтелектуальних машинах". А у 1928 році вже з'явився формат IBM, який допоміг стандартизувати формат перфокарт - 12 строк та 80 колонок. Гігабайт інформації, збережений на перфокартах був би вагою 22000 кг. Цікаво, що хоча перфокарти вже давно не використовують, вони залишили слід і в сучасній комп'ютерній техніці - за замовчуванням текстовий відеорежим більшості дисплеїв містить по горизонталі саме 80 знаків, як у стандартній перфокарті. 🖥Програмувати таким чином було складно. У бінарному режимі перфокарта - двовимірний масив. Всього на одну перфокарту можна було записати 24 машинних слова. Як ви розумієте, у часи, коли комп'ютер займав декілька кімнат, помилка в коді коштувала набагато більше часу, ніж зараз. Як круто, що зараз програмування стало в десятки разів комфортнішим та швидшим процесом, ніж півсторіччя тому. Запрошуємо вас обрати курс до вподоби на нашому сайті, та мерщій вчитись! Перфокарти не знадобляться😎