DAY 1672 work = money - аня, в нас проект, road show (це коли багато локацій і постійні переїзди/готелі), давай до нас працювати - мій гонорар ось такий-то, якщо це road show мені потрібна машина. зазвичай на проектах мені дають продакшн рентал. - хм, ну грошей в нас стільки нема, гонорар нижче, машину надати не можемо. - ок, тоді сорян я не зможу на ньому працювати. - але це марго роббі! - клас, але мій гонорар все одно ось такий і мені потрібна машина. так смішно іноді, бо в марго роббі вже є машина, мабуть не одна. в мене поки немає і чому я маю працювати на її проекті за менший гонорар і без машини, я трохи не розумію логіку 😂 це як колись мене звинувачували в тому, шо я взяла інший проект, бо на ньому більше платили, зі словами “це що все ради грошей??”. ТАК! це саме так працює - я роблю вам роботу, а ви мені за це платите 💁🏻‍♀️😂 я не проти працювати за менші гроші, а іноді і безкоштовно, але це має бути мій вибір і якийсь інший профіт з цього. наприклад одного разу я відмовилась від апгрейду, щоб залишитись на іншому юніті і попрацювати з Джимом Джармушем та Софією Кополой, бо мені було дуже цікаво з ними бути на одному знімальному майданчику. або кілька років тому їздила в Монреаль знімати міні-проект про карате пам’ятаєте, це реально було безкоштовно, але я отримала купу задоволення, в нас була дрім тім та я багато чому навчилась для себе. цей внутрішній та зовнішній капіталізм треба потихеньку вбивати в собі і навколо. мало того що ми всі привчені постійно працювати і загоняти себе до вигорання, і вважати що «труд красіт человєка» оце все. так ще й гроші за свою роботу чомусь стидаєшся просити нормальні, бо це «не прийнято». якщо марго роббі хоче працювати на цьому проекті за менші гроші, бо це її passion project, це дуже круто! просто це не мій passion project 😂 не соромтесь казати «ні» іноді. хагз 🙌🏻