​​«Донецькі», які воюють за Україну, – особливо запеклі

Вони ж щось доводять і чужим, і своїм. Нагадують, що вони звідси. Нагадують, що таких, як вони, тут немало. Головне - дивляться на територію війни, як на приватну територію.

І ось ці люди ходять до однієї крамниці, зустрічаються під адміністративними будівлями, над якими висять українські прапори. Живуть зі своїм минулим. Мають свої сподівання та уявлення про майбутнє. Хтось активно контактує з українськими військовими, хтось їх старанно уникає. Війна триває. Але і час іде. На вулицях багато сонця й вітру. Низько над водою літають ластівки. З'являються нізвідки й зникають у нікуди. Так ніби вилітають із минулого й зазирають до майбутнього


Блог письменника Сергія Жадана