​​Нічого безплатного в СРСР не було. Ми переплатили за все, чого не просили

Червневе соціологічне опитування КМІС про ставлення до розпаду СРСР здивувало не самих лише аналітиків, і не тільки тому, що відповідно до сьогоднішніх цифр аж ціла третина нашого населення досі переживає жаль і скорботу з приводу найбільшої, за словами Путіна, трагедії минулого століття.

Про Голодомор і репресії можна не згадувати. І про політичну несвободу теж. І про національне, мовне або релігійне питання теж. Просто тому, що для певної категорії людей усе це сірий шум, а ніякі не аргументи. Натомість аргументом може бути лише тверде переконання, що і ви, і ваші родичі, по-перше, ні про що не просили, а по-друге, навіть якщо щось і «отримали», то не тому, що «СССР всё дал», а тому, що все це «не прошене» дісталося аж ніяк не безплатно. Ми переплатили за все, чого не просили, і не мали жодної альтернативи. А тепер маємо. Нині ми навіть маємо право тужити за країною, в якій ані дня не жили. І ніхто в нас цього права не забере


Блог поета Андрія Бондара