​​Друзі, зробив для вас коротенький огляд ринків різних країн. В першій частині: Польща, Німеччина, Італія, Туреччина та Австрія. Якщо вам цікаво, буду робити ще. І перед тим, як почати, відповім на дуже популярне питання: “Як адаптувати заклад до нової країни?” Відповідь: “Ніяк" Не можна взяти та скопіювати заклад, трохи підкорегувавши пару деталей. Адаптувати можна концепт або формат. Для кожного конкретного ринку, кожної локації, кожного конкретного кейса складами меню, визначати ціни, приймати рішення, зважаючи на поведінкові патерні, культурні практики, конкурентне середовище”. Можливо, ці мої нотатки будуть корисними для вас. 🍕Італія. Одна з найбільш потужних гастрономічних культур світу. При чому ресторанна індустрія самої Італії, особливо в туристичних містах, досить важко пережила пандемію і тільки в цьому сезоні почала шлях до відновлення. В тих місцях, до яких стояли черги, є вільні столики. Скорочення кількості гостей власники намагаються компенсувати зростанням цін. І, головне, здебільшого це “ремісничий бізнес”. Родинні заклади, кафе і кав’ярні, як відкривають для “самозайнятості” тощо. І це дуже позначається на стилі сервісу, ведення бізнесу тощо. Чи став би я відкривати заклад в Італії? Чесно, я б не ризикнув. Я не уявляю, як змусити консервативних італійців піти у щось нове. Але міжнародні мережі, які мають круті стандарти, систему, ресурси, в Італії чудово працюють. 🥟Польща. На відміну від Італії ресторанний бізнес переважно представлений системними гравцями, які добре аналізують ринок, мають доступ до капіталу та створюють той продукт, який справді потрібні людям. Поляки полюбляють локальну кухню, однак на відміну від українців, готові їсти їх не вдома, а в закладі. Саме тому в Польщі багато класних локальних форматів. І, крім цього, є безліч крутих сучасних закладів на щодень, які охоплюють всі популярні національні кухні світу. 🥨Німеччина. Відчувається дуже чіткий поділ на сегменти закладів: для молоді та для старших людей. Люди літньому віку консервативні. Готують вдома напівфабрикати або виходять у заклад з пивом та сосисками десь на районі. Не зраджують своїм вподобанням роками. Молодь вдома не готую і часто їсть в «хіпстерних» кав’ярнях сто п’ятої хвилі та необістро. Вони всі дуже концептуальні, але водночас дуже схожі. 🍖Австрія. Чимось схожа на Німеччину. Також є велика група людей, що роками ходить в один і той самий заклад і замовляє там просту, але ідеальну приготовану традиційну їжу. Наприклад, в мої улюблені ресторани Plachutta. Завжди той самий смак, чудовий посуд та білі скатертини. Класика, що не перестає. І поряд з цим сотні варіантів QSR-закладів для молоді. 🌯Туреччина. Країна, в якій уживаються паралельні світи. Європа і Азія. Локальні їдальні для місцевих та заклади, орієнтовані на туристів. Кебабні, в яких десятиліттями котують кебаби та кюфте майстри (а потім їхні діти, онуки) та fime dining заклади, які перетворюють на мережі та легко підкорюють США та ОАЕ. У перших в пріоритеті смак. У других - враження. Але за правильного підходу і перше, і друге працює. Набагато детальніше про все це буду говорити на курсі "ГастроЕволюція 2023"