📍Коли в 2010 я відкривав «Барсук», я так і не знайшов інвесторів-партнерів і просто заліз в борги перед друзями, щоб закінчити ремонт і хоча б якось відкритися. До того під час кризи 2008-ого року розвалися мій «девелоперський» бізнес: ринок рухнув. І на цих руїнах з’явилася мрія про щось абсолютно нове. Про свій заклад. 📍Коли у 2011 я відкрив GASTROROCK, ніхто не вірив, що на «мертвій Воздвиженці» з’являться гості. До того з приміщення з’їхало кілька закладів: ніхто не зміг робити на цій локації бізнес. 📍Коли я придумав азійський стейк-хаус Oxota NA Ovets, з мене збиткувала навіть команда. Занадто чудернацькою була ця ідея. 📍Коли я хотів відкрити український ресторан «Канапа» без рушників та Солохи на вході, мене вважали диваком. 📍Коли відбувся Майдан, я думав, що до українських ресторанів будуть стояти черги з українців. Натомість стояли черги з іноземців. 📍Коли я збирав пів міста на устричні пікніки на Воздвиженці, це не сподобалося аж занадто багатьом людям. Проте я знаю тисячі людей, для яких ці пікніки стали першим новим гастрономічним досвідом та яскравим спогадом. 📍Коли я відкривав Остання Барикада без жодної краплі іноземного алкоголю на барі та у винній карті, деякі колеги підраховували дні до того моменту, коли ми закінчимо цей експеримент з шаленими збитками. 📍Коли ми вклали мільйони в першу Borysov Academy та оплатити навчання від найкращих світових спікерів, ми фактично доплачували студентам, щоб вони приходили на курс. Ніхто не хотів вчитися: всі хотіли заробляти. Рік у нас пішов на те, аби знайти позиціювання та бізнес-модель. 📍Коли я відкривав Білий Налив, ніхто не вірив у концепт з сидром, устрицями та хот-догами по 1 євро. 📍Коли почалася пандемія, вперше за 10 років ми фізично не могли приймати гостей. Це був шок. Ми вимушено продали заклад у Варшаві, який пропрацював 3 роки і який ще 2 роки до того ми будували. В України ми за тиждень вивчили новий бізнес «доставки». Перші замовлення розвозили ми з Оленою самі, щоб взагалі зрозуміти, як це працює. 📍Коли ми відкрили понад 80 закладів і планували перетворення на глобальну FoodTech компанію, почалася повномасштабна війна. Стало очевидно, що «ресторан» - це не локація і не фізичні активи, а ідеї та люди. Ми стали глобальною компанією «екстерном», запустивши світову франшизу, паралельно шукаючи продукти для волонтерських кухонь. Якщо вам здається, що «успіх» - це шлях без труднощів, викликів та втрат, це ілюзія. Шлях українських підприємців +/- однаковий. Щойно підіймаєш голову після кризи, тримайся: ось друга хвиля. Питання лише у свідомому рішенні йти на це, здобуваючи досвід. Я знаю, що відчувають ті, хто тільки хоче відкрити власний заклад. І знаю, з якими викликами стикаються діючі ресторатори. І якщо мій досвід зможе вам допомогти, я буду щасливий. Саме тому вирішив зробити кілька закритих ефірів, щоб розібрати особисто ваші запити та ваші страхи. Підтримати, пояснити, надихнути. Якщо цікаво долучитися, заповніть анкету за посиланням.