😱Дезертирам-наемникам «полка повешенного» «спачувае» ихнивка – их «боевой листок».
🐷Уцелевшее мясо «калиновцев» бежит с незалежного фронта «не сала солоно хлебавши».Только приткнуться «пераможцам» негде. Опросила оппопомойка дезертиров с мозговыми травмами и «шчыра спачувае» бедолагам, которыми раньше восхищалась.
🔻«Пацук» (такой позывной был у невероятного в «полку повешенного») оказался «не гатовы да таго, што чакае пасля фронту», – такая вот откровенность. Он не может вернуться домой, к семье, детям и… «ён не бачыць перспектыў пайсці вызваляць Беларусь», «я цяпер не бачу падрыхтоўкі беларускай арміі да вайны, трэба ж ісці дахаты, а як»…
🐀Какая здрада! «Дахаты», даже с повернутыми в обратную сторону мозгами, таким нынче никак. Каяться нужно было раньше и на коленях умолять о помиловании, а не сейчас: «На другі тыдзень майго жыцця ў Варшаве пайшоў на нейкі беларускі канцэрт. Там сталі крычаць «Жыве Беларусь», а я ўстрымаўся. Хлопцы, з якімі я быў, ад агіднасці паадварочваліся. Часова ўладкаваўся сантэхнікам».
🔻Еще откровение: «Волат» успамінае бой пад Мікалаевам, дзе атрымаў раненне: з сямі чалавек выйшла толькі двое – я і немец. А калі былі пад Ірпянём і працавала расійская артылерыя, я ляжаў і думаў, што зараз загіну і не ўбачу нават маскоўца ўжывую».
🔻Но есть и полностью затурканные: «ветэран 54-гадовы «Сашко» (просіць не фатаграфаваць твар) вызваляць Беларусь пойдзе, але кажа для яго гэта будзе «квіток у адзін канец».
Так даже если и не пойдет, а да Киеву из Вильни вернется, все равно конец один. Не «здраднiкi», так свои прикончат в разборках за сребреники .
👎🏿«Спачуваць», как ихнивка, и перечислять откровения всех опрошенных хероев, смысла нет, похожи, как две капли воды. И финиш у них один: ни отечества, ни дома, ни семьи, ни работы… И тот – промежуточный. Дальше может быть только хуже: «билет в один конец» хоть в Беларусь, хоть на Украину.
@berezina_bel