«Минуло 136 років з народження Леся Курбаса, якого вважають однаково близьким у Львові, Тернополі, Києві та Харкові. Інколи проблеми з грошима, інколи амбіції змушували його часто переїздити з міста у місто. Він усюди організовував людей навколо театру: коли був студентом в університеті, коли втікав від війни і навіть коли був в’язнем у радянському таборі. <…> У 1933 році Павло Постишев, один із організаторів Голодомору, викликав Леся Курбаса до себе. Він запропонував режисеру "змінити ідеологію" та публічно засудити Хвильового і Скрипника, які кілька місяців тому наклали на себе руки. Курбас відмовився, мовляв, йому пізно міняти свої погляди. — Мені вас шкода! — сказав Постишев. — Мені вас теж, — відповів Курбас. <…> Того ж року його [Курбаса] затримали за звинуваченням у намірі вбити Павла Постишева. Після "зізнань" режисера відправили на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, згодом перевели до Соловецького табору. <…> У листопаді 1937 року Леся Курбаса розстріляли в урочищі Сандармох, як і багатьох українських митців, які приїхали колись до столичного Харкова творити нове мистецтво для нової людини. За однією з легенд, Леся Курбаса та Миколу Куліша вбили одним пострілом, щоб зекономити кулі». Автор: Павло Стех. Повний текст #psyjourn