Я написала про цей (мульт?)фільм у перший же день як його побачила, точніше, у першу ніч, коли прокинулась від сну, який наснився під враженнями від переглянутого. Сон зліпив у слизьку кашу найогидніше, моторошне (unheimliche), що турбувало мене, але що не могло вийти назовні, у реальність. Воно існує тільки у символізації, асоциативно, і режисерам фільму справді вдалося натиснути ті кнопки у правильному порядку, шоб піібрати складний унікальний шифр взлому мого несвідомого. Ось як працює Мистецтво. Це настільки підірвало мій мозок, шо я не наважилась опублікувати те, що написала. Просто ступор, екран смерті, error not found. Але раджу подивитись, якщо ви ще ні, а я поки наважусь бодай відкрити нотатку з цим текстом. #скопічне👀 До речі, той самий ефект має і література, принаймні, один твір я можу назвати точно. Це “Піщана людина” Ернеста Теодора Амадея Гофмана, класика німецького романтизму і основа роботи <b>«Das Unheimliche<b>» Фрейда. #psyliterature