Десь 8 років, скільки я знаю Swans, цей гурт штовхає потужні рефлексії і змушує мій мозок вибухати. Сьогодні слухаю "Love Will Save You" на повторі, і пишу, увесь час пишу. Саме цей трек задає ритм і відображає основну ідею, що конкретного альбому (який, безперечно, шедевральний), що абстрактного життя. “Кохання тебе врятує”. And love will save you from all the lies your lover ever told you Уся композиція побудована на протиставленні. Ваш коханий брехав вам — та справжнє кохання врятує від цього. Наскільки порівнюється “кохання” і “брехня”? Чи можна взагалі називати “коханим” (lover) того, хто бреше? Чи той набір почуттів, пристрасті, ми просто звикли називати “коханням” (love) відносно абсолютно кожного, з ким близькі? Love will save you from the cold light of boring reality Кохання — подія, яка позначає зміну дискурсу. Кохання змінює. Те, що було важливим до того, стає незначним, і, навпаки, крихітні деталі грають новим світлом. And love will save you from your selfish and distorted goals Кохання вище за егоізм і споживання. Ми не можемо володіти іншою людиною. Love will save you from the hands that pull you down beneath the sea Про насолоду. Асоціативно, на думку спадають дві зовсім протилежні стихії, коли говориш про jouissance — вогонь і вода. Лакан порівнював насолоду з “факелом”, напалмом, який вижигає зсередини, залишаючи після себе чорне нежиттєпридатне пепелище. Для мене насолода — про стан утопаючого, асфіксію, стиснуту горлянку, поступову втрату свідомості від перепаду тиску, коли падаєш на темне дно. Насолода, для мене, — це те, що переповнює, затоплює. Будь-яка адикція побудована на насолоді, коли її настільки багато, що вона викликає біль. Центр задоволення вже не відгукується на колись розбурхуючий стимул, але людина парадоксально продовжує тягнутися до нього. Кохання — протиставлення насолоді. Воно “врятує, коли руки потягнуть під море” — кохання не деструктивне по природі, на відміну від jouissance, яке знищує зсередини. Кохання зміцнює ззовні. Love may save all you people, but it will never, never save me. No it won't save me Нульова точка психоаналізу — ідея Фрейда про те, що людина народжується повністю непристосованою для виживання. Про неї повинен хтось дбати, щоб вона вижила (людина потребує «допомагаючої влади Іншого»). І головна умова існування – Кохання. Гегель говорить про те, що кохання наділяє нас визнанням. Деколи людина каже, що хоче піти з життя, бо не може знайти свого місця в цьому світі. Одна з причин відсутності цього місця — відсутність визнання, що людина існує. Людина не мала того кохання, яке б наділило його місцем у нашій символічній системі. І це трагічно. #psymusic