У насиллі завжди існує брак сили. Повна влада (або ілюзія повної влади) над іншим, буквально, зведення іншого до об’єкту — тільки посилює розпач цього безсилля.
Кохання не можна викликати насильно чи маніпулятивно. Кохання — це не про поглинання один одного (що Шопенгауер назвав би “взаємним каліцтвом”), а про можливість відпускати. У цьому різниця з насолодою, в якій інший стає річчю. В основі насолоди (jouissance) завжди лежить надмірність, безумство, бажання присвоїти, знищивши. Збудження від вигляду крові та чужої болі задає ритм насолоди.
Покохати = перестати споживати.
L’enfer, 1994
dir. Claude Chabrol
