І це стане найбільшою із нагород — упиватися разом хвилинами, Споглядати, як крани портові схилили Свої довгі шиї жирафами в воду, І китом завис лайнер у висоті. В світі стільки речей, щоб пізнати! Та за шумом цієї кімнати лиш серця наші битимуться в темноті. (c) Юрій Бондарчук — Про що ми насправді говоримо, коли говоримо про любов https://youtu.be/c1M8TmpFJD0