Ще одна максимально тупа історія з мого життя (відбулась вчора). Мала телефонну співбесіду українською. В процесі затупила настільки, що просто мовчала літераллі хвилину (навіть не «еее бе ме», а просто мовчала, не змігши зв’язати дві фрази навіть в голові). І справа не у мові, а в тому, що мене попередили про інтерв’ю за півгодини, а замість підготовки і тривожності я гортала мємси. Результат — дика тупня і поплавленість на питанні «чому ви обрали саме нашу компанію», боже, я нікчема ))) 🫠 І прикро те, що це насправді єдина вакансія, яка мені сподобалась (хоча вона і про тексти здебільшого). На вакансіі, які мені все одно, я так не реагую. Рекрутерка виявилась топ 10/10, почала мене заспокоювати і надіслала тестове з припискою «вітаю з проходженням співбесіди»! Страшно соромно і неочікувано відчувати себе тупою, звикати не хочеться. (А може просто мозок максимально блокує будь-яку можливість знову працювати з текстами хєхє. Хоча, якщо чесно, під час виконання тестового я навіть спіймала себе на думці, що сумую саме за творчою складовою цього процесу)