-1- Вітаю Вас, Лікарю! І прошу Вас про допомогу! Моя сім‘я, як і сотні інших українських сімей, опинилася під загрозою депортації з території України на територію країни-агресора. Це стосується змішаних сімей, в яких один з батьків ще до повномасштабної війни отримав громадянство України та не встиг позбутися російського паспорта до початку вторгнення рф. Тепер це зробити просто неможливо! Моя історія само така. В мене двоє маленьких донечок-україночок та чоловік українець. У січні 2020 року я розпочала процес набуття українського громадянства. Процедура мала бути спрощеною, бо мій батько - українець, а мати - україно-татарка. Але і тут виникло безліч проблем. Пандемія, помилка в архіві 50х років, нескінченні черги, більшість якіх до мене не доходила, на вулиці в спеку та під дощем через карантинні заходи. Влітку 2021 нарешті, після всіх перевірок, у тому числі СБУ, мені видали громадянство, але тільки на два роки. За цей період я зобов’язалася вийти з попереднього громадянства, після чого мала право на паспорт замість тимчасового посвідчення громадянина України (ТПГУ). У разі, якщо я не встигаю цього зробити - мене позбавляють громадянства і я залишаюсь без документів та права знаходитись в Україні. Я одразу почала збирати документи. Останню довідку оформили в рф 10 березня 2022… В цей час я знаходилась з дітьми в евакуації у Львівської області та читала жахливі новини з нашого окупованого села в Київської області, про вбивства та ґвалтування, знайомих та сусідів. Наш дім пограбували, машину розтрощили, але на тлі інших подій це виглядало як проста неприємність. Починаючи з травня 2022 року (відтоді, як ми повернулися додому) я розмовляю виключно українською. Тільки сварюся досі російською… Зараз спливає термін, за який я мала б вийти з російського громадянства, а проблема залишається на місці. В законодавстві України прописана процедура подання декларації про відмову від попереднього громадянства, якщо виникають незалежні від особи перепони. Але в ДМС відмовляються приймати декларацію, мовляв, вас це не стосується, в росії процедура виходу є, ви зобов’язалися її пройти, ось і проходьте, як хочете, шукайте можливості у третіх країнах. Але і в третіх країнах консульства рф документи на вихід не приймають! Вимагають постійне проживання в цих третіх країнах, посилаючись на закони рф. І тут виникає питання: чому ми взагалі маємо домовлятися зі структурами країни, яка визнана країною-терористом? Чому ми маємо сплачувати їм консульські збори? Притримуватись їх законів? Благати їх нас відпустити? Деякий час приймали документи в Молдові, але потім прийшла вказівка з Москви всім відмовити і нікому не допомагати. Мені зрозуміла така очікувана позиція росії. Але мене дуже дивує позиція ДМСУ, яка є такою само, підступною та принциповою - нікому не допомагати. Нещодавно вийшло інтерв‘ю Голови ДМСУ пані Науменко. Там вона прямо говорить, що не бажає мати жодної справи з власниками російських паспортів, незважаючи на міжнародні норми права та критику правозахисних організацій, бо для неї хороших руських не існує. Але ж ми українці! Нам ухвалили громадянство. В більшості з нас українська кров та українська ментальність. Ми живемо в Україні, проходимо через спільні випробування. У нас українські діти, які у разі депортації втратять або дім або одного з батьків. Хіба це припустимо? На тлі того, як наша країна бореться за своїх дітей, що їх вкрала росія, ДМСУ інших дітей сама же збирається туди видворити??? Вони такі ж само українські діти! Чудові, вразливі, налякані війною, вони так само обожнюють свою країну з її святами та традиціями, свій дім, свою сім‘ю, наших військовослужбовців ЗСУ, разом з усіма чекають на нашу перемогу. Невже вони замало страждають через окупантів?