Добрий день, пане Євгене Олеговичу! Мене звати Каріна, я сестра військового лікаря, який рятував життя нашим захисникам у Маріуполі, на даний момент вже три місяці перебуває в полоні. Звертаюся до Вас за допомогою, оскільки хочу, щоб мене почули. Трошки поясню. Знайомі поділилися Вашим контактом, казали, що Ви можете допомогти. Справа у тому, що в полоні знаходиться весь маріупольський шпиталь, поранені військовослужбовці, вагітні жінки. 21 століття, а Росія веде війну з кричущими актами дикості, насильства, варварства. І весь цивілізований світ заплющує на це очі. Ми, як рідні полонених лікарів, звертаємося з вимогою свободи лікарям, вагітним жінкам та пораненим солдатам. Лікарі повинні проводити операції в операційній, їм не місце у сізо, в'язницях, у полоні. Розголос цього питання з Вашого боку допоможе прискорити процес обміну, повернення наших рідних. Саме так сталося з волонтерами, яких захопили у полон, а нещодавно 32 волонтера повернули додому. Також відправлю Вам наше звернення. Можливо вас зацікавить, для більшого розуміння. Посилання на пости в інстаграмі: Перший лист,який отримали з незнайомого номера : www.instagram.com/p/CdnlA…lAY-No3n www.instagram.com/tv/Ce5i…iSsmA_su Нас таких родичів дуже багато, ось як приклад - www.instagram.com/p/Ce1Ld…Ld_qoEXu Дуже Вам дякую! Доктору Євгену Комаровському Колективне звернення від родин полонених лікарів Свободу медикам – героям. Російська сторона усвідомлено порушує Женевські конвенції та тримає у полоні цілий військовий шпиталь Маріуполя. Медики не є комбатантами, вони не мали зброї, і вони не можуть бути військовополоненими. Їх тримають незаконно, вони не підтверджують факт перебування наших медиків у полоні, їх також не може підтвердити МКЧХ. Співробітниками військового госпіталю 555 Маріуполя було зроблено величезний фронт роботи. Медики госпіталю не просто не зупиняли свою діяльність ні на хвилину, а й зуміли організувати та підтримувати роботу інших цивільних лікарень міста, куди також розміщували поранених, яких ставало все більше з кожним днем. Військовий госпіталь служив центром координації та управління медичною допомогою у місті Маріуполь. Ситуація катастрофічно погіршувалась з кожним днем, при руйнуванні чергової лікарні нашим медикам доводилося проводити евакуацію персоналу, обладнання, поранених та шукати нового притулку, але коло звужувалося з кожною черговою руйнацією. У середині березня внаслідок прямого влучення авіаційної бомби, вже й будівлю маріупольського військового госпіталю було знищено. Особовому складу, що залишився, довелося продовжувати виконувати свої завдання в найважчих умовах підвальних приміщень заводських територій блокадного Маріуполя. У підвалах, дощенту забитих пораненими, де смердючий запах гниючих кінцівок, людських спорожнень, крові, блювоти й поту змішався, став повсякденним, де звичними сусідами людей були щури, де поранені військовослужбовці ділили останній шматок хліба з жінками, старими та дітьми. Саме в цій критичній обстановці головною зброєю медиків госпіталю стала їхня глибока відданість своїй професії та відчайдушна цілодобова боротьба за життя кожного пораненого, результатом якої стали тисячі врятованих людських життів. Неможливо порозумітися з погляду логіки та здорового глузду неймовірну для XXI століття ситуацію, коли замість надання коридору для вільного виходу з блокадного міста, цілий госпіталь разом із пораненими виявився захопленим у заручники російською стороною. Наші рідні медики вже понад три місяці перебувають у полоні. Закликаємо лідерів країн світу, міжнародні організації: ООН, МКЧХ і ВООЗ, а також усю світову спільноту не залишатися байдужою та звернути увагу на акт кричущої дикості та варварства стосовно людей, які ризикуючи власним життям, давали можливість жити іншим. А також вжити заходів щодо звільнення медичних працівників України. Свободу медикам-героям! Члени сімей, захоплених у полон медиків.