​{кінотекст}
Вулкан Романа Бондарчука

[Я — максимально вдячний читач. Із будь-якого, добре, майже будь-якого тексту, я до останнього намагаюся витягнути щось хороше, красиве, корисне або змістовне для себе. Я багато чого готова пробачати текстові, якщо із нього мені таки випало щось витягнути. А якщо не випало, то я не бідкаюся, акуратно запаковую взаємодію із текстом в ментальну баночку із підписом «нуу, це теж досвід» і йду собі до інших текстів, серед яких безліч хороших. Так от, Вулкан — це хороший текст. Не тому, що made in Ukraine, а тому, що там багато хорошого, красивого, корисного й змістовного. Соціологічна освіта й знання феноменологічних принципів інтерсуб‘єктивності та взаємозамінності точок зору змушують мене думати, що й ви також щось із того для себе із Вулкану дістанете. Якщо таки надумаєте дивитися це кіно, насолодіться тим, як серед навали сміття й абсурду люди продовжують знаходити собі й в собі клей (до речі, іноді навіть молекулярний), аби зібрати себе докупи. І обов‘язково дайте собі відповідь на питання, хто або що там той вулкан.]