Без назви (і смаку) В цю суботу моя незвично цікава натура віришила обмежитися розмовами про огірки і помідори. Переважно з самим, розполовиненим, незграбно замотаним харчовою плівкою з роздробленого кінця, огірком. Але й з людьми мені доводилось торкатись цієї болючої теми – відсутність соковитих, насичених неабияким ароматом провансу овочів. І плакали за мікадо, і сумували за херсонськими і навіть мумбайських томатів було згадано... Чому в Берліні томати лише носять їх назву? Може того шо вони привезені з Турції лол, а ми памʼятаєм, як наші бабушкі мовляли про імпортні «овочі-вєлікани, а внутрі вода»? Насправді, нуль претензій до Турції. Взагалі нуль претензій абсолютно до всього. За ці наповнені пекучим сумом роки в Берліні я вперше тиждень тому знайшла дійсно смачні помідори і огірки. Як це не дивно, тут Німеччина похвально виконує те, що говорить – ваше надійне джерело смачних овочів – Bio Company. Я знаю, що це дорогий супермаркет і краще закупатися де завгодно, тільки не там, але ви спробуйте прийти туди лише за огірками і помідорами.