Щодо ситуації в Судані (зробимо вигляд, що це буде вам цікаво) Повільна деградація Судану, що продовжується, в даний час перейшла в стадію війни між воєнізованими формуваннями, але необхідно зробити короткий історичний екскурс. Судан, як майже всі існуючі арабські країни, був штучно створеною країною, з кордонами "по лінійці" без урахування реалій. Якщо обгородити "квадратними" кордонами територію, на якій проживають століттями ворогуючі племена, це неминуче призведе до міжплемінної війни і регулярних переворотів, а потім плем'я, що перемогло, організує криваву диктатуру. Саме це й сталося у Судані, де внаслідок чергового перевороту 1993 року до влади прийшов генерал Омар аль-Башир. Усі 25 років свого правління Башир не лише топив у крові неарабський Південний Судан, який у результаті під тиском Заходу став незалежним, а й суто арабські Дарфур та Кордофан, де число лише вбитими перевищило третину мільйона. У результаті тиранія Башира завершилась у квітні 2019 року, коли його повалили військові і нині утримують під арештом. Військові, що зруйнували його режим, представляли різні племена, за наступні 4 роки так і не створили нову конституційну владу, але за цей час відбулось 4 спроби перевороту. В результаті міжплемінних компромісів, зовнішнього тиску у Судані була створена дивна система: армія була підпорядкована "військовому президенту" - голові Військової Ради генералу аль-Бурхану, але при цьому були створені незалежні 100-тисячні Сили швидкого реагування, а цивільному населенню та реформаторам була надана посада Прем'єра, на які військові погодились через тиск Заходу. Сили швидкого реагування (RSF), елітні підрозділи військового спецназу, що мають широку автономію серед силових структур Судану, мобілізували свої сили в Хартумі та на півночі країни. Причина цього протистояння — розкол в армії та керівництві Суверенної ради через план транзиту політичної влади та демократизації країни. Голова військової хунти генерал Абдель-Фаттах аль-Бурхан хоче підпорядкувати RSF Збройним силам і пропонує інтегрувати їх за 2 роки. Останні, очолювані генералом Мухаммедом Хамданом Дакло, віце-президентом Суверенної ради, хочуть розтягнути цей процес на 10 років і не хочуть підкорятися головнокомандувачу ЗС Судану. Сторони почали підвищувати ставки та у підсумку Сили спецназу в якості підвищення ставок мобілізували війська і почала провокувати військових. 15 квітня: розпочалися бої у столиці країни Хартумі, із застосуванням авіації, важкого озброєння та бронетехніки. Спецназ захопив військову авіабазу Мараві, на якій базувалися єгипетські ВПС, і інтернував усіх єгипетських військових, які там знаходилися. Також Спецназ намагаєтьбся захопити всі ключові адміністративні будівлі, інші військові бази та аеропорти. Суверенна рада Судану на чолі з генералом Абдель-Фаттахом аль-Бурханом офіційно назвала RSF "бунтівниками" і звинуватила у провокуванні конфлікту. Останні, зрозуміло, звинувачують армійців у нападі та стверджують, що захищаються. 16 квітня: представники Спецназу в режимі нон-стоп дають інтерв'ю арабським виданням, де заявляють про контроль Спецназу над Генштабом і Штабом ВМФ, знищення маси літаків армії, захоплення 90% столиці, повний контроль над провінціями Дарфур, Кордофан і Мерое і т.д., представники Суверенної Ради в офіційних медіа повністю спростовують усю цю інформацію. На даний момент немає об'єктивної інформації про реальне становище протиборчих сторін. Відомо лише про збільшення кількості загиблих про бої по всьому Судану. Зовнішні гравці переважно закликають до припинення вогню. Штати переживають, що боротьба військових зменшує шанси Судану на демократизацію та передачу влади громадянському уряду, який отримує фінансову та дипломатичну підтримку. У рф на кону стоїть майбутнє їхньої військово-морської бази, яку ніяк не можуть погодити через тиск США і постійну політичну нестабільність. @@PETRARCHY