Китайсько-російські оборонні відносини Сучасні оборонні зв'язки росії з Китаєм тривають вже сотню років. У 40-і та 50-і роки СРСР охоче передавав КНР різні технології. Це був не просто вияв доброї волі. Дозволивши союзнику копіювати їхні проєкти, СРСР зміг не лише озброїти близького партнера, але й покладатися на нього для постачання матеріальних засобів до інших держав-партнерів. Частина оборонної промисловості Китаю, від ракет і радарів до військових кораблів, зазнала сильного впливу еквівалентних радянських, а потім і російських моделей. Деякі з цих моделей були ліцензовані безпосередньо російськими оборонними підприємствами, інші були або вкрадені, або законно придбані, а потім перероблені. Оборонні технології є рідкісною сферою, де російські продукти залишаються конкурентоспроможними та кращими за китайські аналоги. Москва постійно дотримувалась короткострокової стратегії, продовжуючи продавати зброю Китаю, навіть якщо було розуміння того, що східний партнер, швидше за все, копіюватиме ці продукти та послабить переваги Кремля. Ця політична дилема ускладнилася постукраїнським впливом на російську економіку, який зробив російську економіку все більш залежною від Китаю. Це стало стандартною операційною процедурою для Китаю, коли купували у Москви декілька літаків, досліджували їх та копіювали. Подібним чином оборонна промисловість Китаю купувала, скопіювала та адаптувала системи протиповітряної та протиракетної оборони російського виробництва, очевидно, з мовчазної згоди росії. HQ -9 є копією російських С-300, ракетна система HQ-16 була скопійована з російського Бук-М1-2. Ця тенденція продовжується навіть для найдосконаліших систем, оскільки Китай придбав найсучасніші С-400 у 2014 році, розпочав випробування у 2018 році та наразі використовувати систему для вдосконалення власних проєктів. росія намагалася хоч якось виходити із ситуації, сприяючи офіційному ліцензуванню та угодам про передачу технологій. Хоча багато з цих ліцензійних угод і угод про обмін технологіями є відповіддю на попередні крадіжки технологій Китаєм. Практика Китаю закуповувати зразки російської зброї, в основному для того, щоб придбати технологію для самостійного виготовлення, однак означає, що Китай зараз має великі можливості з виробництва необхідних запчастин, які необхідні росії для продовження виробництва техніки. Оскільки війна триває, росії знадобиться ще більше військово-промислового потенціалу Китаю, щоб утримати на ногах елементи російського військово-промислового комплексу. росія стикається з масовими санкціями з боку міжнародного співтовариства, а її оборонна промисловість змушена отримувати критично важливі компоненти через складні угоди з третіми сторонами. Китай поставив перед собою завдання виробляти весь спектр ключових продуктів і володіти всіма ключовими технологіями як світовий лідер. Щодо росії, то мова йде про володіння мінімальний набір технологій, який би дозволив їй конкурувати із Заходом і не відставати в розвитку. За цих умов у Китаю є ще більше важелів впливу на відносини, які вже і так були на користь Пекіну. Прискорена втрата однієї з небагатьох конкурентних переваг росії на світовому ринку є однією з багатьох витрат війни. Оскільки російська оборонна промисловість зазнає краху, китайські фірми виходять на передній план у постачанні не лише для власних потреб, але й на зовнішні ринки, де росія колись мала міцні позиції. Нові китайсько-російськіоборонно-промислові відносини найкраще можна назвати вигідними для обох сторін, але такими, від яких Китай зрештою отримує набагато більше вигоди. @@PETRARCHY