коротко про те, як змінювалась стратегія росії у війні з Україною: Етап I – Бліцкриг Спочатку атака вс рф планувалася як великомасштабна стрімка операція. Масштабний ракетний удар повинен був придушити систему ППО України та створити хаос в управлінні обороною. Далі мали відбутись десантні операції, які мали швидко захопити стратегічні об'єкти, урядові будівлі в найбільших містах та найголовнішими були аеродроми, які мали ставати базою для прийому великих транспортних літаків Іл-76 із основними силами десантної операції. За лічені години російські війська мали увірватися до Києва та захопити основні адміністративні будівлі. Очевидно, що сам десант не міг би довго утримувати свої позиції. На їхню підтримку пішли величезні колони бронетехніки. Бронетанкові війська мали блокувати всі великі міста, виставляти блок-пости та перерізати логістичні шляхи для підтримки української армії. Зачистку міст та припинення масових акцій мала забезпечити росгвардія, яка йшла в одному ешелоні з танками. Мало відбутись оточення українських військ на сході. Основні українські сили мали залишитися заблокованими на сході України, відбиваючи атаки військ лднр. За кілька днів українська оборона мала втратити боєздатність. А український уряд планувалось знищити або змусити ухвалити капітуляцію. Значна недооцінка українських сил та переоцінка власних призвела до провалу ще на стадії планування. Лише на півдні ця стратегія мала обмежений успіх. Етап II – вклинювання БТГ Вже у перші тижні березня противник почав розуміти, що досягнути всі поставлені цілі неможливо, а незміна тактики призведе до швидкої поразки та самознищення власного військового потенціалу. Від початку квітня противник провів перегруповування та відмовився від максимальних цілей. Противник почав діяти як діди заповідали - масований артилерійський вогонь та намагання за допомогою БТГ вклинитись на вузькій ділянці, щоб створити плацдарм для розвитку атаки. Ця тактика стала екстреною та не надто обдуманою, бо жодним чином не враховувала сучасних особливостей війни, можливостей та тактики противника. Фаза III – промацування оборони Від початку літа росія знову змінила тактику. Тоді атаки противника часто відбувались із задіюванням невеликих груп піхоти із підтримкою кількох одиниць бронетехніки. Їхнім завданням був пошук слабкого місця в обороні. Ця тактика давала плоди вже частіше. Ми не завжди встигали вчасно посилити ділянку фронту, особливо коли перевіряють на міцність одразу в десятках місцях. Але у противника є і багато невдач, коли ці групи повністю знищувались під час спроби перевірити позиції. За перші 6 місяців війни противник втратив велику частину професійних військ та не міг дозволити собі проводити штурми ВДВ та морської піхоти. Фаза IV – штикова Взимку противник переходить на тактику Першої світової війни. Багато працює артилерія та масштабні штурми піхоти. Росіяни намагаються витіснити українські частини та зайняти їхні окопи. А потім штурмувати вже наступні окопи. Росіяни втрачають багато піхоти, але просуваються. Для Москви ці втрати нічого не варті, бо частіше за все ці штурми складаються з ув'язнених вагнерівців. @@PETRARCHY