Перемога залежить від кожного Частина І Жодна сторона поки не здатна знищити протиборчу силу або сформулювати, що потрібно для досягнення мирної угоди. росіяни шукають підтримки в розмовах із Білорусією, Індією, Іраном, Китаєм та будь-ким іншим, кого вони можуть знайти, але ніхто не може допомогти на полі бою чи військовим оснащенням, щоб змінити ситуацію. Українці ж працюють над тим, щоб Сполучені Штати, НАТО та інші й надалі надавали зброю і навіть нову. Але Україна ще не зламала росію, а так як російська політична еліта зацікавлена в запобіганні колапсу, який відбудеться, якщо поразку неможливо буде приховати за гаслами, то зрозуміло, що в Кремлі будуть робити все, щоб цього не сталось. Перемога України буде важкою та за нинішніх умов не може бути досягнута виключно військовим шляхом. Коли ж закінчуються війни, якщо керівництво не поступиться? Історія показує, що війни закінчуються, коли: ▪одній зі сторін не вистачає ресурсу для продовження. Кампанія Німеччини у Другій світовій війні закінчилася, коли вона почала відчувати дефіцит важливих ресурсів та не змогла виробляти, застосовувати зброю, необхідну для відбиття наступу союзників. ▪моральний дух однієї сторони виснажений. Тобто, коли солдати та цивільні просто не бажають нести тягар війни, навіть якщо перемога можлива. Так було зі Сполученими Штатами у війні у В’єтнамі. ▪немає надії на радикальне збільшення військової потужності та коли іноземне сприяння є або стає неможливим (і навпаки, у Другій світовій війні Британія вистояла, знаючи, що не зможе перемогти Німеччину, але розумно очікувала американського втручання та отримувала допомогу). ▪ наслідки поразки здаються мирним жителям терпимими. Під час Другої світової війни італійська громадськість вважала окупацію союзників кращою альтернативою (і навпаки, країни продовжуватимуть воювати, коли ціна поразки буде катастрофічною). Безумовно, існують інші обставини, за яких нація чинила б безнадійний опір, і інші, за яких нація охоче капітулювала б замість того, щоб терпіти війну в ситуації, коли перемога є досить вірогідною. Але в судженні про війну ключовим є не бажання армії чинити опір, а більше настрій цивільних осіб, які виробляють військові матеріали та несуть тягар втрат і болю.