Як війна позначилася на впливі росії у Центральній Азії? Лише рік тому позиції росії в Центральній Азії були настільки міцними, що їм не загрожувала навіть зростаюча присутність Китаю. Але все змінилося з початком російського вторгнення в Україну. Розмови про вплив росії, що слабшає, ведуться не просто так. За останні десять місяців у Центральній Азії було сказано та зроблено чимало того, що російська пропаганда назвала б «не відповідним союзницькому духу відносин». Насамперед усі країни регіону не лише не підтримали російське вторгнення в Україну, а й дотримуються антиросійських санкцій, про що заявляли публічно. Наприклад, центральноазіатські банки не приймають карти «МІР». Жодна країна не визнала ДНР, ЛНР та інші українські території частиною росії, про що теж заявляється публічно і без огляду на російські уподобання у термінології. Якщо після 2014 року центральноазіатські лідери уникали називати події в Криму анексією, то зараз вони відкрито кажуть, що в Україні триває війна. Також Центральна Азія активно зміцнює зв'язки із країнами, які росія вважає «ворожими». Центральноазіатські лідери один за одним їздять на Захід, консультуються зі США з питань дотримання санкцій, проробляють логістичні маршрути в обхід росії. Водночас регіон віддаляється від російських інтеграційних проектів: Киргизстан скасував військові навчання ОДКБ на своїй території, а у грудні президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв відклав візит до Бішкеку, щоб уникнути зустрічі з путіним на саміті ЄАЕС. Дедалі більше уваги приділяється неросійським проектам на кшталт Організації тюркських держав. Однак багато інших фактів та даних говорять про протилежне — про зміцнення співпраці. Ці країни й раніше не підтримували росію у її військових авантюрах. Ще у 2008 році на саміті ШОС у Душанбе Дмитро Медведєв намагався, але не добився від них підтримки російських дій у Грузії. Не визнали вони і анексію Криму 2014 року. Просто 2014 року санкції проти російської економіки були менш масштабними і не вимагали від країн Центральної Азії настільки чітко визначатися. Зараз дотримання санкцій для них — це не підтримка Заходу чи гра проти росії, а спроба врятувати свої економіки від колапсу та ізоляції. Для Центральної Азії багатовекторність у зовнішній політиці є обов'язковою умовою мінімального економічного благополуччя. Тим більше, що росія не демонструє готовності компенсувати регіону втрати від розриву зв'язків із Заходом. Багато років зовнішньополітичні пріоритети Москви були далекі від Центральної Азії — вважалося, що регіон настільки залежить від Росії, що нікуди не дінеться. Але війна та скорочення можливостей для вибору зовнішніх партнерів змусили Кремль вище цінувати зв'язки з центральноазіатськими країнами. В результаті товарообіг з усіма державами регіону швидко зріс: з Казахстаном - на 10% за десять місяців 2022 року, з Узбекистаном - на 40% за дев'ять місяців, з Таджикистаном - на 22%, з Киргизстаном - на 40% за півроку, з Туркменістаном - на 45% за перший квартал. З квітня по червень 2022-го на заробітки в росію приїхала рекордна за останні шість років кількість вихідців із Центральної Азії: 1,5 млн. з Узбекистану, 952 тисячі з Таджикистану, 223 тисячі з Киргизстану. Відповідно зросли і грошові перекази у країни з Росії. В 2022 році путін вперше за багато років відвідав усі п'ять країн Центральної Азії. @petrarchy