Час європейського суверенітету Війна зміцнила США як основу колективної безпеки, але Європа повинна навчитися стояти на своїх ногах. Термін «європейський суверенітет», запропонований Макроном у 2017 році можна перекласти як «здатність Європи діяти», який ставить питання про те, як Європа може утвердитись в багатополярному світі на противагу Китаю та росії, а також і США. Не лише Франція, а й Європейський Союз уже задавав це питання у 2016 році у своїй Глобальній стратегії зовнішньої політики та політики безпеки Європейського Союзу. У червні 2017 року найближчий партнер Макрона в Європі, тоді ще діючий канцлер Німеччини Ангела Меркель сказала фразу: "часи, коли ми могли повністю покладатися на інших, давно минули". Наступник Меркель, Олаф Шольц, знову відкрито підтримав французьку концепцію у своїй програмній промові про європейську політику в серпні 2022 року в Празі. Зараз, на думку багатьох аналітиків, напад росії на Україну показав, що Європа не може вижити сама. Якби не підтримка США, Україні було б набагато важче, а Кремль міг би вже думати і про наступну спробу завоювання якоїсь країни, що було б лише питанням часу. У військовому плані проти цієї тези мало заперечень. Однак з цього можна зробити хибний висновок, що « США знову взяли долю Європи у свої руки». «Америка перш за все» Війна в Україні справляє знеболювальну дію на багатьох європейців. Це живить ілюзію, що зобов'язання США триватимуть. Але Стратегія національної безпеки США , опублікована 12 жовтня 2022 року, говорила чітко: Китай є і залишається «найбільш комплексним і серйозним викликом національній безпеці США». У Вашингтоні сподіваються, що до моменту наростання стратегічного суперництва між США та Китаєм, європейці зроблять більше для власної безпеки. З цим тісно пов’язане усвідомлення того, що в майбутньому Сполучені Штати можуть бути втягнуті в кілька віддалених конфліктів – можливо, одночасно, а тому Європа має бути сильнішою, щоб витримати удари, не обтяжуючи США надаванням допомоги. Уже в контексті проміжних виборів численні республіканці закликали до скорочення допомоги Україні та набрали бали у багатьох виборців. Такі тони можуть мати ще більший резонанс у майбутньому. ЄС як актор політики безпеки Європейський Союз не претендує на те, щоб автономно гарантувати колективну безпеку в Європі. Навпаки, НАТО і ЄС доповнюють один одного. Враховуючи війну росії проти України, зрозуміло, що НАТО є основою колективної безпеки і що США забезпечують більшу частину цієї безпеки. Але як Європа може продемонструвати свою "здатність діяти"? НАТО захищає територію Альянсу, але не буде єдиним учасником побудови нового європейського порядку після війни в Україні. Це завдання полягатиме не лише в пошуку правильного шляху до відносин з росією, але, насамперед, у забезпеченні майбутнього України в такому порядку. Європейський Союз вже почав це робити: - європейські економічні санкції послабили росію і таким чином набувають стратегічного виміру. - зменшивши свою залежність від російських енергоресурсів, ЄС не тільки ще більше послабить росію, а й посилить себе. - ЄС вперше в історії України надає пряму військову підтримку. Він фінансує поставку зброї та навчання близько 15 000 українських військових. Це робить ЄС учасником політики безпеки. - перспектива вступу України до ЄС також є стратегічним рішенням, як це було кілька разів в історії євроінтеграції, наприклад у випадку Греції, Іспанії, Португалії чи країн Центральної та Східної Європи. - це передумова успішної відбудови України, яка починається вже під час війни. Нова європейська східна політика може стати ключем до європейського суверенітету. Для цього потрібне керівництво тих держав, які неодноразово проявляли ініціативу в історії євроінтеграції, тобто Німеччини та Франції. Їх розбіжності, які зараз виникли, не мають дозволити забути, що обидві держави винесли уроки з початку війни росії проти України. Тепер завданням стратегії національної безпеки, оголошеної на початок наступного року, буде визначення змісту європейського суверенітету разом із Францією. @petrarchy