Туреччина - Сирія У північній Сирії всі учасники:  Туреччина, протурецька опозиція (СНА), режим Асада та курдські бойовики PKK/YPG активно готуються до, мабуть, уже неминучого зіткнення, на тлі останніх заяв турецьких чиновників про нібито досягнуті домовленості зі США про виведення американських підрозділів з ряду військових баз біля Манбіджу (тобто Туреччина натякає, що “добро” від США отримано, а згоди інших турки не потребують). Ступінь залучення режиму Асада до запланованого конфлікту поки не зрозуміла: фіксується переміщення військ з Алеппо на захід до Тель-Ріфату, але, можливо, це просто чергові дії з підготовки прийому цього району від курдів та передачі його СНА(протурецькі сили), про що нібито домовлено з Росією. Але Асад неодноразово переконував усіх, що його слова не означають нічого, і якщо у нього буде технічна можливість захопити і утримати нові території, то він це зробить, навіть наплювавши на думку рф, сховавшись за спину свого основного спонсора - Ірану, який грає першу скрипку в іноземному впливі на Асада. Інші сторони теж неодноразово демонстрували, що прагматизм для них важливіший за домовленості. Можна згадати реалізацію Туреччиною Астанинських угод 2017 року, коли Туреччина просто відмовилася передати рф територію між автострадою Алеппо-Дамаск і залізницею того ж напрямку (що прямо було обумовлено в Астані),  також можна пригадати численні обіцянки курдів не включати до своєї автономії “Рожаву” землі без курдського населення. Диспозиція сторін: Ердоган перебуває в патовій ситуації: якщо почне операцію – неминучі проблеми зі США, причому у найвразливішому місці – економіці. Але якщо не почне (тим самим заплющивши очі на теракт на Істіклялі), то розв'яже руки як ліберальним, так і радикальним опозиціонерам, курдам і ймовірно програє вибори 2023 року. Протурецька СНА, яка нещодавно билася з ідлібською ХТШ на своїй території, просто зобов'язана довести Туреччині свою дієздатність, бо в Туреччині вже відкрито будуються плани про її повне розформування. Доводити доведеться кров'ю. Курди теж у підвішеному стані: вони в принципі не можуть залишити ні Айн-аль-Араб (оскільки це їхня столиця Кобані), ні Манбідж - найбільший сирійський трубопровідний хаб. З іншого боку, вони чудово розуміють і пам'ятають, що якщо США їх залишать, повну перемогу Туреччині гарантовано. Отже, курди повинні вилізти зі шкіри, але довести свою корисність для США. Робоча партія Курдистану (PKK) завжди була Заходу важелем тиску на Туреччину. росія теж опинилася в ситуації, яку навіть Захарова не зможе роз'яснити без чарки. рф змушена в цій ситуації підтримувати не свого друга Асада, а Туреччину, яка єдина може відстояти російські інтереси в східному Середземномор'ї, і через банківську систему якої досі прокачуються мільярди доларів із РФ. Про майбутню операцію безперечно можна сказати тільки одне: блефують усі. Говориться багато слів, але нову реальну конфігурацію на півночі Сирії буде встановлено лише в результаті нових бойових дій. @@petrarchy