Чому путін не їде на саміт G20 Зовнішньополітичні невдачі заважають путіну повернутись в глобальну політику шляхом саміту Саміт запланований на 15–16 листопада, безумовно, відкриває привабливі перспективи для президента росії, якому необхідно відновити своє місце серед найвпливовіших лідерів світу. Однак для повернення варто приїжджати переможцем або бодай рівним іншим, особливо, коли більшість присутніх представників держав будуть вороже ставитись до РФ. Лідери G7 та Європейський Союз нещодавно домовилися про посилення санкцій щодо експорту російської нафти та про посилення підтримки України. Кремль також не впевнений щодо ставлення іншої половини групи, оскільки лише три держави (Китай, Індія та Південна Африка) утрималися під час нещодавнього голосування на Генеральній Асамблеї ООН, а інші члени групи з Глобального Півдня, в т.ч. Індонезія підтримала резолюцію, яка засуджує анексію росією чотирьох окупованих українських регіонів. Зовнішньополітичні невдачі Ця резолюція, схвалена 143 державами, ознаменувала початок нової серії зовнішньополітичних невдач, які Москва намагалася приховати амбітною риторикою. Брудна бомба Прикладом чого стало викриття фальшивої історії про «брудну бомбу», через яку Росія намагалася завдати шкоди репутації України, піднявши тривогу без жодних доказів. Путін навіть спробував підсилити цю фейкову новину у своїй валдайській презентації, але інспектори Міжнародного агентства з атомної енергії підтвердили, що можуть порахувати весь розщеплюваний матеріал на українських АЕС і наукових установах. Тому G7 визнала за доцільне застерегти Росію від безвідповідальної ядерної риторики та важких наслідків будь-якої ядерної ескалації. Зернова угода Росія зазнала чергової невдачі, коли спробувала зірвати «зернову угоду», укладену в середині липня 2022 року щодо забезпечення експорту зернових України під гарантії Туреччини та ООН. Путін неодноразово критикував виконання цієї угоди (вважаючи її надто вигідною для України) і намагався використати атаку українських безпілотників на російську військово-морську базу в Севастополі 29 жовтня як привід для виходу з неї. Незважаючи на цей демарш, зернові судна продовжували подорожувати до українських портів і з них, а президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган зателефонував Путіну і пояснив, що заперечення Росії не мають значення і що будь-яка спроба втручатися в конвої буде рівнозначна порушенню захисту ООН. Путіну довелося передумати, і його спроба замаскувати політичний відступ зобов’язанням безкоштовно постачати зерно найбіднішим африканським країнам була не надто переконливою. Пострадянський простір Ще однією невдачею стали спроби Москви посилити свою роль на Південному Кавказі, сподіваючись змусити Вірменію та Азербайджан домовитися про врегулювання конфлікту навколо Карабаху. путін викликав президента Азербайджану Ільхама Алієва та прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна на саміт у Сочі, але його батіг і пряник були однаково неефективними для забезпечення навіть удаваної угоди. Питання Кремля полягає не лише в тому, що Туреччина та Сполучені Штати могли б запропонувати кращу угоду двом воюючим сторонам, а й у тому, що його претензії на лідерство на пострадянському просторі дедалі більше заперечуються. Казахстан, який у січні 2022 року був сколихнутий насильницьким повстанням, крок за кроком тихо відновив свою здатність згортати небажані просування Москви та продовжувати політичні та економічні реформи, немислимі в путінській росії.