Чим інформаційні війни відрізняються від смислових? Як не складно здогадатися, головная зброя у інформаційних війнах - інформація. Фейки, вкиди, дезінформація, маніпулювання громадською думкою через розповсюдження та однобоке освітлення одних подій при замовчуванні інших. Ці війни, як правило, ведуться за допомогою ЗМІ та журналістів. Наприклад, для поширення чуток або формування певного ставлення до деяких речей, процесів чи людей. Це може бути як трансляція певних наративів, тобто як ЗМІ подають та трактують деякі новини, так і створення порядку денного, маніпуляція даними та фактами. Смислові війни більш складні. Зброєю тут виступає, насамперед, культура. Мета - через м'який вплив на свідомість, сформувати нові цінності, когнітивні моделі та ставлення до деяких речей. Навіть у найтемніші сталінські часи, кремль активно лобіював виступи радянських театрів, покази фільмів тощо. Людина в Европі або Штатах, дивлячись на радянських балерин або читаючи Толстого, замислювалась: чи може країна с такою культурою бути настільки ворожою нам, як пишуть наші політики? Можливо у нас трохи більше спільного? Або такий приклад, вже з нашої реальності. Під час окупації Криму пропаганда активно використовувала та розповсюджувала термін "зелені чоловічки". Його миттєво підхопили українці та використовують і сьогодні. Замість едино вірного "путінські окупанти". Чому? Бо "до Криму ввійшли зелені чоловічки" звучить більш м'яко ніж "Крим захватили путінські окупанти". Зовсім інші емоції, зовсім інше ставлення. Створюється нова ментальна модель, в якій Крим ніхто не окупував. Модель підкріплюється наративами "Крим завжди був російським" та "що Україна зробила для Криму за всі ці роки". Як підсумок - тема повернення Криму майже зникає у громадській думці та дискусіях політиків. Пам'ятаймо: культура це зброя.