​​PRO ПЕРЕХІД НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ Пост на украинском языке. Те, кто не знает языка, можете не читать, вы вряд ли здесь поймёте чего-то. Продовжуючи тему минулої статті… Я особисто підтримую перехід багатьох українців на українську мову. Мені подобається, що у медіасередовищі з‘являється все більше явищ культури на солов‘їній: Від музики до шоу, від розважальних до навчальних подкастів. Я впевнений, що незабаром до цього приєднаються і українські фільми, які дадуть посмоктати усьому Голівуду. Зараз я хочу допомогти україномовним українцям сформувати та сформулювати декілька аргументів для їх російськомовних співбесідників. Адже, судячи з коментарів під минулою статтею, з аргументацією у людей, м‘яко кажучи, повна срака.) Якщо ви іноді маєте справу з російськомовними українцями і якщо вам цікаво було б спробувати їх переконати, або хоча б посіяти в їх серцях та головах зерно сумніву — читайте далі. Я пропоную вам поставити їм 6 запитань: 1. Чи ідентифікуєш ти себе як українця(-ку)? 2. Чи можеш ти спілкуватися українською або чи ти розумієш її? 3. Чи ти чув(-ла), що багато років українську мову зневажали, задавлювали, а тих, хто нею говорив — утискали та навіть вбивали? 4. Як ти особисто до цього ставишся? 5. Чи бачиш ти зараз стрімке зростання тренду на розвиток та популяризацію української культури та, зокрема, мови? 6. Як тобі взагалі ідея розвитку та популяризації української культури та мови? У цілому, подобається? Якщо відповіді «так, так, так, ставлюсь погано, так, подобається», то тоді завершуємо: «Дозволь я підсумую: ти ідентифікуєш себе, як українця(-ку), можеш спілкуватися українською, тобі не подобається, що її задавлювали і тобі подобається, що українська мова зараз популяризується. У такому випадку питання: як тобі ідея долучитися до того, що тобі, за твоїми ж словами, подобається, та перейти на українську?» На це дуже складно відповісти «погана ідея», особливо на публіці. Так само як і складнувато дати інші відповіді на попередні 6 запитань. Навіть якщо хтось відповість інакше, логіку міркування, гадаю, ви зрозуміли. Зараз буде ще один аргумент, але перед цим… …хвилинка зухвальства, зарозумілості та самолюбства: шановні агресивно налаштовані україномовні коментатори з минулої статті, зараз я буду допомагати вам себе перемогти та трощити свій власний аргумент про «свободу вибору», «рідну мову» та «мову моєї матері». Адже людина володіє темою та має міцну позицію тільки за умови, якщо вона спроможна наводити аргументи для протилежних точок зору. Feel the difference.) Ставимо запитання: 1. Чи я вірно розумію, що для тебе важливо мати свободу вибору мови спілкування? 2. Чи я вірно розумію, що російська для тебе — мова твоєї матері, яку ти ввібрав(-ла) із грудним молоком і якою ти балакаєш усе життя? 3. Добре. Скажи, а ти колись обирав для себе кохану, рідну дівчину (варіант для дівчат — хлопця)? 4. Як тобі сподобається, якщо твоя мати приведе до тебе дівчину/парубка та повідомить, що тепер він/вона — твоє кохання та твоя рідна людина? 5. Чи можна буде це вважати твоїм особистим вибором? Якщо відповіді «так, так, так, не сподобається, не можна», то завершуємо: «Так само і з мовою. Ти не обирав(-ла) спілкуватися російською. Тобі важлива свобода вибору? Вона в тебе з‘явиться тільки якщо ти спробуєш обидва варіанти. Спробуй українську. Прислухайся до відчуттів. Раптом сподобається? До російської завжди встигнеш повернутися. І тоді це дійсно буде твоїм вільним вибором. Що думаєш?» Отакі справи, малята. Користуйтесь. P.S. Шановні агресивно налаштовані україномовні коментатори, зрозумійте: я та багато українців, які розмовляють російською — володіємо українською мовою. І ми вільно можемо переходити з однієї на іншу. Ми це робимо коли захочемо, зі стану свободи. А багато з вас прийняли рішення розмовляти українською — зі стану негативних емоцій, люті, ненависті, страху. І на цій негативній енергії ви мандруєте по коментарях та із полум‘ям між сідницями верещите про якусь там різницю, влаштовуючи показові шоу. І сьогодні ми з вами дійсно влаштували шоу, адже між нами — Велика Різниця.)