Нам прилетів ось такий гідний публікації фідбек на статтю про 7 кроків ідеального Генпрокурора 1. Пріоритети – очевидно потрібна штука, ресурс прокуратури і слідства дійсно обмежений. Коли існував т.зв. «загальний нагляд» (дуже корисна у добросовісних руках річ) на рік ГПУ затверджувались пріоритетні напрямки (податкова сфера, екологія, земля і т.п.) куди звертався основний фокус. Зараз це відбувається шляхом координаційної функції прокуратури – ГП проводить наради (як правило вони тематичні) з керівниками органів правопорядку і рішення наради (у т.ч. на які правопорушення треба звернути увагу, які структурні зміни в органах зробити і т.п.) обов’язкові для виконання всім органам. Інше питання – на рівні взаємодії конкретного прокурора та конкретного слідчого. У першого фактично відсутні важелі впливу на слідчого, всі вказівки прокурора, кримінальна відповідальність за їх невиконання – це не робе. Слідчий дисциплінарно залежить від свого керівника і якщо той схвалює хуйню, яку робить слідчий – у слідчого все ок. І пріоритети прокурора йдуть по жіночій лінії. 2. Скоротити 1000 посад. А давайте 1001 і ще половинку. По-перше, оцінювати щось кількісно, без оцінки функціоналу та навантаження – таке. В умовного прокурора Португалії може бути 10 справ у провадженні, у прокурора в районі Києва – кілька сотень проваджень, які він звісно повноцінно процкерити не може. І це радше не радянський спадок, а результат КПК 2012 року, який взагалі написаний так, що притягти винну особу до відповідальності дуже складно, а помучити людину на досудовому розслідуванні – цілком. По-друге, наскільки я розумію у статистиці не береться до уваги кількість лігал клерків у прокуратурах. У нас майже всі мають статус прокурора, в інших країнах – є помічники, які виконують юридичну роботу на відміну від держ службовців в прокуратурі України. 3. Не вловив зв’язок між наявністю заступників, незалежністю, радою прокурорів та кдкп (органами, які ніколи не працювали так як мали б). Проблема (не)залежності прокурора – найбільш серйозна, напевно, але тут вона не розкрита. Скоротити кількість адмін посад в цілому – слушно. Заступники мають бути, Департаменту юстиції це не заважає працювати. Але треба чітко окреслювати зони їх відповідальності, аби не було явища зампоніхуям. Про керівництво яке вимагає від тебе щось у 99% незаконне – сподіваюсь, це теж статистика зі звіту оісіді. 4. E-case – дуже потрібно, бо єрдр це максимально незручна та неінтуїтивна база статистики. Я кілька років тому з коллегами зі слідчих органів та проектами ЄС їбавсь, аби щось таке в Україні запровадити. Все вперлось в бюрократію. З нашої сторони всі тягнули на себе ковдру аби стати адміном ікейсу. Плюс у нас же є єрдр, куди ми його дінем, а іноземці пропонували рішення на платформах, які інтегрувати з існуючою системою неможливо. Зараз не знаю яка ситуація. Ще було б круто отримати ІТ-рішення того ж МКС, Штатів, Нідерландів, які на 90% допомагають розкрити злочин – а задача слідчого зібрати під це докази. 5. Проблема оскарження рішень для перестрахування є, потрібно вирішувати. Висновок про те, що прокурор має обмежуватись судом першої – навіть для цієї статті це ту мач. 6. Моя позиція тут як і по загальному нагляду – ані він, ані представництво не потрібні, якщо інші органи влади (передусім контролюючі) нормально виконують свою роботу. Поки такої ситуації немає – ці функції, якщо доброчесно до них підходити, можуть бути більш ефективними, аніж кримінальних процес. У мене в практиці були такі приклади. 7. Комунікаційна політика важлива, погоджусь. І до речі не тільки зовнішня (з медіа), але внутрішня, яка зараз по суті зводиться до того, що зверху тупо спускають якусь задачу, інформацію чи ставлять персонал перед фактом. Дє тебе єщо комунікаций блядь не хватает (с) Якщо хтось ще хоче висловитися, то пишіть або комусь із борду, або ж там вище у закріпі є кнопочка "Скинути новину". Якщо буде щось прикольне, то ми все опублікуємо. Бажано неанонімно, але і анонімно теж можна.