​​Кілька годин тому закінчилося перше офіційне засідання Конкурсної комісії, яка вибиратиме членів ВККСУ. Я там була. Розказую, що бачила, щоб у вас всіх було FOMO.  ОФІЦІЙНО І БЕЗ БАБ (У листопаді ВРУ розпустила ВККС. З тих пір ВККС тіліпається без діла, призначення нових суддів на павзі. І от нарешті зібралася комісія, яка має вибрати нових членів ВККС, які потім оцінять пару тищ суддів). Приїжджаю я на засідання, одразу трошки шугаю пані на реєстрації, повідомляючи, шо я від мертвих юристів, і відправляюся у хоровод помічників і асистентів. Ті дуже бояться, щоб дитина не забрела куди не треба. Чувак у костюмі так і каже іншому чуваку в костюмі: «На п‘ятий нікого не пускай, туди не можна». Потримайте це в голові, буде панчлайн. Всідаюся в дуже гламурному залі, розглядаю флаєрочок від організаторів. На ньому написано «Тед Зажечни, голова Конкурсної комісії» і трохи нижче «Іван Міщенко, заступник голови Конкурсної комісії». І де тут елемент несподіванки? Де твіст? Голосування за голову і заступника, щодо якого, власне всі і зібралися, будуть лише за 40 хвилин. У будь-якому випадку, склад Комісії презабавний. Пан Зажечни – канадський суддя, який разом зі Стівеном Маркменом, суддею з Мічигану, і Робертом Брукхейсеном, адвокатом із Нідерландів, представляють у комісії масонів, або, як сказав би суддя Вовк, зовнішнє управління. Є ще наші: суддя ВС Іван Міщенко, суддя КАС Сергій Верланов (а не той, що екс-голова ДФС), і суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Євген Мєзєнцев. Але перші троє обставили наших як у вазі голосу (об’єктивно), так і в загальній харизмі (суто імхо). Дивлюся на членів комісії, а там жодної прикраси колективу, зовсім без квітів офісу, підлога ні разу не прекрасна. Не годиться, думаю, спитаю потім, де членкині в новій демократичній ліберальній комісії. А доти всі високоповажні розповідають, хто вони і звідки. Деякі у вражаючих подробицях розповідають. Дізнаюсь, що Теда Зажечни має дружину і ще дочку, до речі, юристку і сподівається, що ми добре попрацюємо. А Верланов живе і працює на засадах Верховенства Права, Справедливості і Гласності. Хороший мужик, мабуть, хз. Мєзєнцев каже, напрацювали вони вже разом як мінімум 10 очних зустрічей, 40 годин вживу, 100 годин за паперами. Ну що ж, для першого засідання вражаюче. Певно, я просто початок пропустила. Й от 40 (сорок) хвилин самопрезентації закінчуються й починається найцікавіше — голосування. Голосування за те, що і так прописано у флаєрку, який давали на вході. Обирають між собою голову, заступника, приймають регламенти і методології, які вони ж і написали перед тим. І вже на голосуванні всі присутні відчувають, що ми трошки засиділися. Прямо біля мене якийсь чувак, організатор, видно, рекомендує іншому чуваку прискоритись із пресконференцією, бо на п‘ятому вже накрили стіл. «Треба було таки їхати на п‘ятий», — думаю я. Далі по плану в нас пресуха, де іноземні члени комісії кажуть, що вони не були «parachuted to Ukraine from heaven», а поводяться так, ніби були. Пан Брукхейсен обігрує мене й наперед вибачається за відсутність гендерного балансу в Комісії. Каже, пізніше додамо бабу (жартую, він сказав, що “виправлять цю ситуацію”, але не сказав, кого з мужиків виженуть). Пан Мєзєнцев (до речі, виглядає і звучить як людина, яка може дати в печінку за погане питання) розказує про обов’язкову вимогу до кандидатів ВККС скласти іспит з української мови. Троє виключно англомовних колег схвально синхронно кивають. Вибрати членів ВККС обіцяють «ну літом десь, хз, як піде». Поговорити про те, шо в паперах, за які вони наголосували сьогодні, — у понеділок.  На цьому й закінчуємо офіційне засідання. Я хз, чому у назву винесли слово “офіційне”. А мене вдруге насильно запихують на офіційний фуршет. Видно, прес-служба комісії думає шо я з тих журналістів, яких можна купити за їжу. Не буду сперечатись, з тих. Репортаж і фатуля: Лєра Нікітіна Редагували: Діма Гадомський і Сергій Сидоров Як вам такий формат репортажів, щоб ми на будущє понімали?